Пошук по сайту


Назвіть найважливіші елементи в структурі будь- якої релігії та дайте їх коротку характеристику

Назвіть найважливіші елементи в структурі будь- якої релігії та дайте їх коротку характеристику

Сторінка1/13
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

  1. Чому логіка довгий час розвивалась в системі філософського знання, а не як окрема наука?

В історико-філософській традиції аналіз давньогрецької логіки розпочинається з рубежу IV-V ст. до н.е, а саме: з діяльності Парменіда - представника елейської школи, що виникла на території „Великої Греції” (південь сучасної Італії). Він дав перше формулювання закону тотожності, розглядав його як свідчення незмінності змісту думки. Парменід ототожнював буття і мислення і вважав цей закон також і законом буття. Засади логіки дедуктивного типу заклав учень Парменіда Зенон Елейський (490-430). Він започаткував прийоми непрямого доведення. В історії логіки він особливо відомий своїми апоріями (грец. aporia – безвихідь, непорозуміння, скрутне становище). Наступний етап в становленні і розробці логічної проблематики пов’язаний із школою софістів. Опонентом софістів виступив Демокріт з Абдер (460-370). Він був засновником європейської логіки індуктивного типу. Подальший розвиток індуктивного методу спостерігаємо у Сократа (470-399). Він використовував індукцію для пошуку загального на шляху сходження від одиничних висловлювань у повсякденному житті, побутових розмовах до все більш загальних понять. Він розмежував індукцію і порівняння. Фундатором традиційної логіки є Арістотель (384-322). Всі логічні трактати Арістотеля – це зібрання його лекцій, які в різний час читав він своїм учням.

  1. Поясніть відмінність між моральними нормами і нормами права.

Моральні норми – це певна сукупність, певний набір правил та норм поведінки, яких люди повинні дотримуватись в певному суспільстві чи в певній культурі. В найпершому окресленні мораль постає перед нами як сукупність норм та правил людської поведінки.

Тоді відмінність між моральними нормами та нормами права полягає у тому, що норми права у вигляді законів приймаються відповідними державними інститутами, за недотримання яких вона має право застосовувати каральний апарат з метою збереження загально – суспільного порядку.

  1. Назвіть найважливіші елементи в структурі будь- якої релігії та дайте їх коротку характеристику.

Складність релігії, її органічна взаємопов’язаність із суспільною історією зумовлює потребу в аналізі структури релігії, її найперших складових. Адже, як стає зрозумілим, релігія - це перш за все явище духовне, проте - не лише. Тому як правило, в структурі розвинених релігій виокремлюють дві сторони (сфери) -- духовну (релігійна свідомість) та практичну (культова діяльність, релігійні організації, релігійні відносини).

Визначальним елементом у складному релігійному комплексі виступає релігійна свідомість. Як людину не можна уявити без або поза свідомістю, так само релігія не може існувати поза особливим станом чи зорієнтованістю свідомості. Поняття релігійного досвіду, з якого виростають релігії, передбачає розшарування дійсності на звичайну й вищу, проте останню - вищу, священну, єдино істинну дійсність може фіксувати лише людська свідомість, а для чуттєвого прямого сприйняття вона або не є доступною, або ж постає незвичною, незбагненною.

Таким чином, релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та спрямованих до таких предметів. Вона сама є складним духовним явищем, що має власну структуру. Під структурою релігійної свідомості розуміють сталу сукупність елементів її змісту разом із певними стабільними зв'язками між ними.

Вирішальним психологічним елементом в структурі релігійної свідомості є віра. Однак необхідно зазначити, що віра може бути й нерелігійною. Віра - це такий стан людської свідомості, поза яким неможливе нормальне функціонування свідомості взагалі. Віра виражає пряме, безпосереднє і бездоказове прийняття чогось у якості виправданого, незаперечного або істинного. Віра є там, де існує беззастережне переконання.

Догматична складова релігії безпосередньо переходить у систему життєвих настанов, заборон, вимог; вона вимагає від своїх прихильників виконання певних ритуалів, обрядів, церемоній, а також певного спрямування життя, певного способу життя. Будь-яка релігія виправдана лише тоді, коли вона здатна змінити життя людини, її відношення до світу й до себе самої. Найчастіше ця риса релігії проявляється в якихось діях віруючих (наприклад, хреститися, молитися тощо), в дотримуванні ними заборон або певних релігійних традицій (відвідування храму, участь у богослужіннях), в способах поведінки щодо інших людей тощо. Отже, релігія - це не тільки релігійні уявлення та почуття, але й специфічний спосіб життя, стиль поведінки, визначений тип взаємостосунків з іншими, унормування усіх життєвих процесів.

  1. Окресліть ідейні джерела української філософії.

Філософія як особливий напрям інтелектуальної діяльності з’явилася на території України в часи Київської Русі, і прийшла вона сюди разом із християнством із Візантії – православної грецької держави, що утворилася на Балканському півострові після розпаду Римської імперії. На час хрещення Русі християнська думка у Візантії набула вже розвиненого, деталізованого та витонченого характеру. А оскільки Візантія була прямою спадкоємницею Стародавньої Греції, то в її філософському вжитку весь час перебували класичні твори давньогрецьких філософів. Разом із християнством та книжковою премудрістю вони стали елементом духовної культури Київської Русі, де врешті сформувався своєрідний культ книжкової мудрості. Отже, в Київській Русі освіта та освіченість, а разом із ними і премудрість набули особливого соціального статусу.

  1. В чому полягає відмінність підходів логіки, психології і філософії до вивчення мислення?

Принципи логіки, відіграють дуже важливу роль. Закони мислення трактувавалися як закони природи, що мають всезагальний характер. Арістотель довів, що в мисленні є такі засади, що мають загальнолюдське значення і тому їх слід дотримуватися, шукаючи істину у процесі наукових досліджень. Про будь-який предмет не можна стверджувати і заперечувати одне й те ж саме. Необхідною умовою істинних висловлювань він вважав однозначність і постійність змісту кожного слова у межах певного міркуванняПринципи філософії.Спираючись на численні існуючі визначення філософії, можна виділити такі найперші риси філософського мисленні.По-перше, філософське мислення є усвідомленим та свідомо вибудованим. По-друге, оскільки при цьому йдеться про світоглядні уявлення та орієнтири, вона постає формою людського самоусвідомлення, тобто у ньому завжди постає відчутним момент присутності людини; це є мислення під кутом зору людини, її життєвих зацікавлень та життєвого вибору.По-третє, філософія доводить свої основні твердження до гранично можливого рівня узагальнення. Ця риса зумовлена прагненням філософії відшукати сталі, фундаментальні, еталонні орієнтири для людини, тобто такі, які не є ситуативними та скороминущими.

  1. Розкрийте сутність моралі та моральних норм. У чому полягає їх відмінність від норм права?

Словом мораль стали позначати певну сукупність, певний набір правил та норм поведінки, яких люди повинні були би дотримуватись в певному суспільстві чи в певній культурі. Етика ж, оскільки цей термін мав батьківщиною Стародавню Грецію, яку традиційно пов'язують із началами філософії, почала використовуватись в значенні філософської науки про мораль. Отже, в найпершому окресленні мораль постає перед нами як сукупність норм та правил людської поведінки, а етика – як філософська наука про мораль.

Чим відрізняються моральні норми людської поведінки від, перш за все, юридичних? Якщо ми придивимося до юридичних норм, то помітимо, що вони встановляються спеціальними, так званими повноважними органами певного суспільства (держави) та постають загальнообов'язковими, тобто такими, що їх у відповідних ситуаціях повинні виконувати однотипно (однаково) всі члени суспільства. Обов'язковість юридичних норм носить навіть примусовий характер, оскільки за їх дотриманням та виконанням слідкують спеціальні, так звані – правоохоронні органи. Якщо якісь члени суспільства порушують його юридичні норми, не вважають за необхідне зважати на них, то вони підпадають під юридичну відповідальність, а остання передбачає цілу низку спеціальних заходів та покарань, що застосовуються до правопорушників та правових нігілістів (тих людей, що відкидають закони держави).

  1. Розкрийте предмет та особливості релігієзнавства як науки, її зв’язок із іншими науками, що вивчають прояви релігії.

Релігія як складне суспільно - історичне явище виступає предметом дослідження різних наук, серед яких чільне місце посідає релігієзнавство – наука, яка всебічно та детально вивчає феномен релігії. Її особливість полягає в тому, що вона збирає данні численних наук задля того, щоб подати релігію як багатоелементне явище в усій єдності її структури, функціональності й закономірностей буття в усіх її проявах. Релігієзнавство покликане вивчати релігію неупереджено, тобто приймати до уваги все, що має до неї відношення.

Не може бути виправданою така позиція релігієзнавства, коли релігія досліджується у світлі інтересу якоїсь окремої церкви або конфесії, коли висвітлюються лише очевидні позитивні чи-то, навпаки, лише негативні її прояви. В релігієзнавчих студіях важливо уникнути двох крайностей: конфесійної однобічності та спроби змальовувати релігію виключно з позицій світського критицизму й нігілізму, коли релігійні явища розглядаються як аномальні для людського буття. Цей момент зближує релігієзнавство з наукою, адже й наука прагне здобувати такі результати пізнавальної діяльності, які позбавлені суб'єктивізму й упереджень.

Окреслення особливостей релігієзнавства потребує з’ясування питання про його предмет. В сучасних дослідженнях розрізняють об'єкт та предмет релігієзнавства. Об'єктом тут постає та частина реальності, на яку перш за все спрямована дослідницька активність, а предметом - певний зріз, певна проекція об'єкту, що виділяється із суцільності об'єкта специфічними для даної науки інструментами пізнання. Не викликає сумніву те, що об'єктом релігієзнавства постають релігія та релігійність як певні реалії суспільної історії; в цьому сенсі релігієзнавство є наукою про релігійність як властивість соціалізованої людини, тобто людини, включеної в систему соціальних зв'язків та відношень. А предмет релігієзнавства окреслюється як така сукупність елементів, складових, що представляють релігію в якості своєрідної дійсності, як сукупність сталих зв'язків та відношень між цими елементами. Зрозуміло, що до того часу, поки буде існувати людство і релігія, об'єкт релігієзнавства буде залишатись тим самим, проте предмет буде історично змінюватись, оскільки історично релігія також змінюється, ускладнюється, зазнає певних оновлень або диференціацій.

Як специфічний тип світогляду релігія має глибинну генетичну спорідненість з іншим історичним типом світогляду - філософією, яка постала як спосіб дискурсивного раціонально-логічного осмислення тих самих світоглядних проблем, які розроблялись у міфології й релігії. Успадкувавши від них всі стрижневі світоглядні проблеми, філософія піднімає їх до вищого теоретичного рівня осмислення. Більше того у межах філософії сама релігія та трансцендентне стають об'єктом раціонального осмислення. Філософія вивчає релігію всебічно та цілісно, тому вона тісно співпрацює з іншими науками про релігію, у тому числі - з релігієзнавством. Проте на відміну від релігієзнавства філософія не просто збирає та поєднує численні сторони і прояви релігії, а намагається знайти їм спільний єдиний корінь, або ж виявити той наскрізний зв'язок, який поєднує численні елементи релігії в одне ціле при цьому всі аспекти релігії, так чи інакше, концентрує навколо людини, її становища в світі та її самоутвердження й самоусвідомлення.

Релігію досліджують також історія, соціологія, психологія, богослов'я, культурологія, етнографія, мистецтвознавство та деякі інші дисципліни. Історія (як світова, так і окремих країн та регіонів) розглядає релігію як чинник людського суспільного життя, його змін та подій. В полі зору історії перебувають також зв'язки релігії з різними сферами історичної людської діяльності.

Отже, складність релігії як суспільного явища зумовила появу численних напрямів та підходів у її дослідженні. Серед цих напрямів релігієзнавство займає своє особливе місце, оскільки має специфічний предмет та власні принципи дослідницької діяльності.

  1. Назвіть особливості світосприйняття українців та їх прояви в українській філософії.

Українська філософія – це явище переважно внутрішнє у відношенні до української культури, тобто що вона виражала, концентрувала, виводила на рівень осмислення деякі важливі риси національного характеру та світосприйняття українців.

На основі численних досліджень та осмислень, можна стверджувати про існування таких основних особливостей українського світосприйняття: емоційність, естетизм, сентиментальність, психічна рухливість, шанування індивідуальної свободи, релігійність та своєрідний культ Землі, а також відчуття близькості із природою.

Означені риси національного характеру та особливості світосприйняття українців позначились і на певних особливостях української філософії. Українська філософія ніколи не виявляла схильностей до абстрактно-раціональних системних побудов; у неї завжди проявлялись означені вище емоційність та естетизм, схильність скоріше виразити певну життєву позицію, ніж побудувати докладну концепцію світобудови, космосу. Термінологічно це інколи позначають як перевагу в українській філософії “серця над головою”. А звідси випливає й те, що вона завжди проявляла схильність до моральних настанов та життєвого повчання. Українська філософія також переважно позитивно ставилася до релігії, шанувала вищі духовні цінності. Вона, як засвідчують спеціальні дослідження, досить сильно була обернена у бік історичних та історіософських осмислень особливостей долі як українського народу, так і слов’янства в цілому, а тому вона певною мірою вливалася в процес формування української національної ідеї. Внаслідок зазначених загальних особливостей українська філософія завжди була досить сильно інтегрованою у літературу, громадсько-політичну думку, культурно-історичні проекти та міркування. Це все складає своєрідність української філософії.

  1. Охарактеризуйте основні елементи мови логіки.

Існують наступні виміри мови логіки:

-семантика (той що позначає) – вивчає смисловий бік виразів штучної мови, правила переносу абстрактних символів на звичайну мову, а також зміну значень символів; ф-ії семантики: інтерпретація символів – тлумачення; становлення відповідності вихідних положень формалізованої системи (логіки) смисловій системі;

-синтаксис (зіставлення, побудова, порядок) – вивчає алфавіт формальної системи, правила утворення формул (представлення відношень, що існують між об'єктами за допомогою знаків), правила перетворення (отримання з одних висловів інших шляхом певних логічних операцій);

-прагматика (діловий, обізнаний, практичний) – досліджує сприйняття усвідомлених виразів знакової системи у відповідності з можливостями того хто сприйняв її, аналізує комунікативні аспекти мови і практичне відношення носія мови до самої мови.

  1. Охарактеризуйте предмет науки естетики та зміст поняття естетичного.

Слово «естетика» – грецького походження, у перекладі означає – той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. З XVIII ст. ес­тетику почали розуміти як науку, що вивчає лише «філосо­фію прекрасного», або філософію мистецтва. У естетиків з'я­вився самостійний предмет вивчення.

Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспіль­ством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть у виробничій. Так, з естетичними властивостями явищ і пред­метів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні спо­руди (наприклад, церкви, пам'ятки давнини тощо), нові технічні об'єкти (комп'ютери, машини, роботи та ін.), які створені пра­цею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками лю­дей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Процесу сприймання естетичного даємо назву естетичного сприйняття, результатом якого є естетичне переживання. Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різноманітні естетичні відношення, що виника­ють у людини (соціальної групи, суспільства) до дійсності, мож­на віднести до загального поняття «естетичне». Природу есте­тичного вивчає наука естетика.

Естетичне – це найбільш загальна категорія естетики, яка характеризує специфіку всіх форм естетичної діяльності, що й відрізняє їх від усіх форм людської діяльності. Категорія естетичного сформувалася пізніше, ніж усі інші.

Зрозуміти, що таке естетичне як чуттєве можна не шляхом аналізу і систематизації конкретних об'єктів естетичного сприйняття, а через відкриття загальних законів практично-духовного освоєння людиною дійсності, через розуміння того, як ці закони обумовлюють ту особливу структуру людського пізнання, яка і робить можливим та необхідним естетичне відношення і сприймання. Йдеться, власне, про проблему дослідження практичних і духовних передумов, які історично виникають в ході розвитку людської спільноти.

В категорії естетичне, як вона розуміється у сучасній естетиці, закладені фундаментальні ідеї: 1. про діалектичну єдність універсального розвитку людської діяльності і творчості за законами краси; 2. про взаємозв'язок розвитку виробничих сил людства з розвитком багатства людської природи як самоцілі; 3. про взаємозалежність розвитку індивіда, а отже, і його духовного світу від універсального його практичного відношення до дійсності; 4. про особливості творчої праці в умовах «царства необхідності» і «царства свободи».

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Уроку
Отже, будь-який сучасний фахівець будь-якої сфери діяльності повинен мати хоча б початкові уявлення про бази даних та системи управління...

Бібліотечний урок
А тепер дізнаємося, як зорієнтуватися в книжковому фонді починаючому читачеві. Книжковий фонд будь-якої бібліотеки розставлений відповідно...

Тема: Культура первісного суспільства
Первісна культура є рубежем, який відділяє світ людей від світу тварин. Первісну культуру слід вважати необхідним станом розвитку...

Історія становлення І розвитку соціології
Звісно, предметна сфера будь-якої галузі знань, а отже І соціології, з часом (з появою нових пізнавальних можливостей І зростанням...

Конспект уроку ( 9 клас) Тема: Елементи геометричного різьблення
Навчальна: дати поняття учням про види розеток, які використовуються в геометричному різьбленні. Навчити їх розмічати І різьбити...

Конспект уроку ( 9 клас) Тема: Елементи геометричного різьблення
Навчальна: ознайомити учнів з новими елементами геометричного різьблення. Навчити їх розмічати І різьбити ці елементи

Розділ релігія як предмет дослідження
Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психологічні чинники релігії

Екзаменаційні білети 2 курс білет№1
Назвіть типи легітимності (правочинності) влади, сформульовані американським політологом Д. Істоном: 1) персоналістська; 2)ідеологічна;...

Тема: Вертикальні кути
Подивіться на малюнок №1, що знаходиться на моніторах вашого комп’ютера. Серед даних фігур назвіть ту, яка є кутом

Назвіть ознаки весни
Мовленнєвий розвиток: розвивати комунікативне мовлення, мислення; формувати вміння добирати прикметники до іменників; збагачувати...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

geo.lekciya.com.ua
Головна сторінка