Пошук по сайту


Література: Збірник українських пісень, народні перекази, «Уроки народознавства»

Література: Збірник українських пісень, народні перекази, «Уроки народознавства»

Виховна година «А на цих рушниках – Україна моя»
Мета: ознайомитись із рушником як оберегом українського народу, із звичаями і обрядами повязаними з рушником, значенням символів на рушниках, розвивати інтерес до історії вишивки, виховувати повагу до праці майстринь

Обладнання: елементи української хати, вишиті рушники, виставка робіт майстринь, коровай на рушникові, вислови про рушники, записи пісень

Література: Збірник українських пісень, народні перекази, «Уроки народознавства» - Київ: Редакція часопису «Народознавство»

Епіграф : " Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу".
На дошці: 1) " Хата без рушників, що родина без дітей ". 2) " І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов ".


Учитель:
Добрий день, любі друзі!

Шановні гості, батьки, вчителі!

Ми раді вас сьогодні привітать

На нашому світлому і радісному святі.

Ласкаво просимо до хати!

Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури, до усвідомлення необхідності збереження традиційного народного Звернення до життєдайних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів — це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу.
Витоки народного мистецтва сягають сивої давнини. Зберігаючи тісний
зв'язок з традиціями народної творчості минулого, народне мистецтво набуває нового змісту, нових якостей і рис сьогодення. Вічнозелене дерево народної творчості збагачується новими паростками в наш час. Сьогодні ми проведемо чергову виховну годину. Для цього ми вели пошукову роботу і на цьому столі представлені обереги наших родин. Хочу нагадати слова Василя Скуратівського: « Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й душу, нашу історію й родовідну пам’ять». Тема сьогоднішнього заняття : «А на цих рушниках – Україна моя»


Відлітають роки, минають віки , змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей . Свідченням цього є наш віртуальний музей. Подорожуючи його залами, ми ознайомимося із зразками художніх промислів українського народу. Наш музей сприяє збереженню духовної культури у дітей, виробленню душевної потреби творити, продовжувати і берегти звичаї, традиції і обряди свого народу. Вчить шанувати українських народних майстринь, не забувати своєї національної культури.

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним, гожим словом вшанувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні й піде мова.
(Діти вручають коровай гостям)

Вчитель. Хліб-сіль на вишитому рушникові - одвічні людські символи. Прийняти рушник, поцілувати хліб - символізує духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тих, хто виявив її. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією в наш час.

З сльозами на очах цілують рушник іноземні туристи, для яких Україна - рідна земля. Земля їхніх батьків і дідів. І як найдорожчий подарунок з України везуть рушник. Бо на ньому вишивають до болю знайомі і рідні спомини - шум дібров, кетяги калини, довгі коси українських верб - все те, чого немає на чужині.

Сивіють і народжуються роки - минають століття, однак у побуті значну, а часом і вирішальну роль продовжують грати прості речі, якими ще користувалися наші далекі предки.

Полотнище - обрус було для них і скатертиною, і вузликом, де зберігалися харчі, і при необхідності елементом одягу, і оздобою оселі. З часом це полотнище стали називати рушником («ручником»).

У нас сьогодні наче вечорниці.

Милують око диво-рушники

Дівочий сміх лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі.
Збиратися гуртом, співать, гуляти,

Про Україну - неньку розмовляти.

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію - ми завжди раді.
Скільки багатства в нашого народу!

В криниці мудрості не висиха вода.

Свято шануються закони роду

Душі народної скарбниця не згаса.
Не вистачить нам ночі, мабуть,

Щоб розказати про всі оці скарби.

Адже сьогодні ми прийшли сюди

Щоб розповісти вам про рушники.
Вчитель. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він служив оберегом. Давайте згадаємо, що вам відомо історію вишиванки?
Учень. Мистецтво вишивати дуже давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої, від матері до дочки. Про історію вишивок на території сучасних українських земель у давні часи свідчать археологічні розкопки.

Ще за поганських часів його чіпляли на дерево, пускали на воду, клали на каміння й молили богів, щоб відвели стихійне лихо, всяку порчу, просили благодаті: щоб родила земля, щоб біда і всяка напасть обминали родину.

Найстарша датована пам'ятка української народної вишивки - 1073рік. Вишивані сорочки, рушники, хустини існували і в період Київської Русі.

Найдавніший рушник зі слідами вишивки знайдено в Києві на Вознесенському узвозі. В нього було завернуто монети Володимира Великого.

Вишивальному мистецтву вчили в монастирських школах, в період Київської Русі запровадила княгиня Анна Мономахівна.

З приходом християнства з рушниками проводжали князів у похід, храмові рушники дарували церкві. Серед них були ті, що висіли на вівтарі - божники, на стіні або охороні.
Висить рушник у хаті на кілочку,

калина червоніє на столі,

а біля неї житні колосочки,

мов пустотливі братики малі.

Це все - моя земля, моя Вкраїна.

Це рук моєї матері тепло.

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.
Вчитель. Український рушник ... Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного із нас. Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Українська вишивка відрізняється чіткою композицією і різноманітною технікою виконання: мереження (гладь стеблова), вирізування (аплікація) - хрестик косий і болгарський.


Учень. Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.

Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв. Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині . Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ кохання тощо.

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.

Вчитель. Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини . . Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв . Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються «подільські», «поліські», «київські», «гуцульські», «галицькі» і «буковинські».

Техніка вишивання має близько ста різних варіантів і так само, як і гама кольорів, є особливістю певної місцевості. З точки зору техніки та кольору ми розглянемо вишивки різних районів України.


Учень 1. Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Учень 2. Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами .Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю.


Учень 3. Гуцульські вишивки відзначаються різноманітністю геометричних та рослинних візерунків, багатством композицій, кольорових поєднань, здебільшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний домінує. Жовтого може бути кілька відтінків, що надає вишивці золотавого відблиску. Типовим для Прикарпаття є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнює площину орнаменту і візерунок окреслюється тонкими просвітами.


Учень 4. Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.


Учитель. Кожен район в Україні мав свої кольори. Для Буковини і Закарпаття властиві різнобарвні кольори. На Київщині, Черкащині - червоний, чорний та синій .

А чому червоний і чорний колір у нас в Україні найбільш популярні?
Учень. Червоний колір - то колір калини, щастя, любові і щасливої долі. Чорний колір - це колір землі нашої родючої , інколи і смутку. Він символізував тугу за своїм коханим , за вірним охоронцем.

Учитель. Дійсно, червоний і чорний - національний звичай. Та й гарно поєднуються старі люди кажуть, що то віддавна, мало не від древлянських племен - горе з радістю переплітається .
Учитель. Від сивої давнини і до наших днів в радощах і горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею витканою і вишитою на полотні.

Як ви думаєте, звідки походить слово « рушник».
Учень: Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".
Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!"Додому вертайся скоренько-скоренько, бо болить у мене за тобою серденько, я буду за тебе та й Бога молити, щоб могла щаслива ще тебе зустріти.
Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.


Учитель: Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я : " Хата без рушників, що родина - без дітей "," Рушник на кілочку - хата у віночку ".
Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення , рушники мали і чисто практичне застосування.

Рушники України, скільки вас і які ?

Рушники для дитини,

Рушник на всі дні,

Рушнички ті весільні,

Рушнички лиш для свят,

Рушнички для недолі,

Рушнички для малят.

І над образом в хаті

Рушничок той висить

І в палатах багатих

Хто всіх налічить?

Рушнички всі в узорах:

І рушник на щодень,

Різнобарвні в кольорах,

Ще й рядочки з пісень .

Рушники України -

Для обличчя і рук,

З ними діти зростали,

Брали в світ в дні розлук

Скільки ви, українки,

Із квіток і рослин

Змайстрували в зазимки

Рушників для родин.

На весь світ розіслали

Рідні взори землі

Рушники - не для слави

Рушники - вчителі.
Відповідно до функцій, які вони виконували, рушники мали свої назви.
Учитель:
- А які бувають рушники ?
1) Учні:
- Рушники необхідні були :
Обрядові: на родинах, на хрестинах, на весіллі,,на похоронах;
Звичаєві: коли закладали нову хату, коли зводили стіни й сволок;
Побутові: Уповивач, кілковий, обрус, завивач, рушник долі.
Учитель:
- А що про них ви можете розповісти ?

І дівчинка : (з рушником долі)
- Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

П дівчинка : ( рушник-завивач)
- До породіллі приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:
Радуйся, земле, радій, родино, радуйся з нами, нова дитино, в тебе доволі і ласки, і дива, хай не цурається доля щаслива.
III дівчинка : (рушничок-уповивач)
- Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала багато разів, щоб він був м'яким. Коли вповивали дитину, промовляли:
Вповиваю тебе, сину, в рушничок біленький, щоб виростав ти великий, був все здоровенький. На обрядовому рушникові для немовлят на білому тлі вишивали колодочки, дороги, а ближче до кутків була замкнута лінія - «щоб не торкалося ніщо лихе». Самі кінці не обрублені, з торочками, бо життя тільки починалося .

ІV дівчинка : (з рушником обрусом) Застеляє стіл обрусом.
- А у свята застеляла мама білим обрусом стіл і клала на нього пахучу паляницю. І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.
Рідний обрусе, пряла тебе матуся, пряла і ткала, білила. Стелила на скриню святу білизну, в селянську хатину вселялася сила і пісня зливала гіркінь полину.

Учень. А гордістю кожної родини були божники (або покутники) - рушники для образів. Для них брали найкраще тонке полотно, сорно вибілене.

Гарними були й кілкові рушники для прикраси картин, дзеркал, рамок з фотокартками. Кожен сусіда чи гість, зайшовши до хати, відразу міг оцінити роботу жінок і дівчат, дивлячись на ці рушники.


Учень. Є рушники не вишиті, навіть не вибілені, з цупких ниток. Такі рушники робили для рук, обличчя, тіла, вони називаються утирачі. Гостеві завжди окремий утирач подавали , воду на руки зливали , показуючи свою повагу до нього.

Про рушник утирач мовиться в народній пісні :
Вода в відеречку,

Братику, вмийся .

Рушник на кілочку,

Братику, втрися .
Не вибілювали і стирачі-рушники для витирання столу, лавок, посуду. Зі стирачем ходили доїти корову, ним накривали хліб чи діжку з тістом. Такі рушники могли прикрасити або непишним візерунком, або витканими в кольоровими смужками - мережками.
Учитель. У музеї ви бачили найстаріший рушник - рушник-легенда. Витканий він на верстаті з домотканого полотна. Прядиво, що мітилося на такий рушник, сіяли густо попід межу, щоб той рушник краще оберігав від зла.

Коли коноплі висушували, то складали корінцем в горщик, щоб достаток був у господарстві. Коли вони висихали , то замочували їх у річці на великій глибині, прив'язуючи мотузкою до дерева. Через три, чотири дні виймали, несли додому, клали під пліт. Щоб майбутній рушник слугував охороною людям . Потім коноплі били , терли на терлиці. Розчісували гребінками. І все це робили з піснею.

Рушничок, як цвіточок,

Як папірчик білий.

Або:

Є на моєму рушникові ясна позолота

- Як я ткала, пісні співала

Краще йшла робота. Таких пісень було багато. Вироблялось прядиво, а потім на ткацькому верстаті ткалося полотно, яке прикрашали візерунками .

Такий рушник - оберег у сім'ї передається з покоління в покоління, як пам'ять роду.

Рушник... Як багато промовляє це слово ! Український рушник ! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

Рушник супроводжував людину з перших хвилин життя. і. Бабусі готували рушники про смерть. Похоронні рушники були з чорною мережкою, вузькі і довгі. Це і різнило їх від звичайних При поминках помережаний чорним рушник клали на відкриті двері, а також ним застеляють труну, кладуть зверху хліб і проводжають в останню дорогу.

Використовували рушники і в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були уже зведені, вгорі в кутку, вішали образ, а на нього - рушник.

Ми вже чули, що довгими зимовими вечорами дівчата вишивали. Та, мабуть, особливо любовно вишивала дівчина сватальні ( або плечові ) рушники.

Найбільше обрядових сюжетів пов'язаних з рушником зберігалося в весільному церемоніалі. Весільний рушник, як весь посаг, кожна дівчина готувала сама. І у виготовлення кожного рушника і вишиваної сорочки вкладалося багато мрій і сподівань.

Учень.У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала наповнюватися рушниками. їх дбайливо оберігали, гостям, сусідам неодмінно показували посаг, виготовлений дівчиною на виданні. Дати рушники означало традиційно готуватися до весілля .

А в коморі сволок,

На ньому рушників сорок,

Біжіте, внесіте

Та боярів прикрасіте.

На заручинах , коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев'язувала сватів рушниками. І в день весілля ставали, наречені на вишитий рушник.

Після сватання справляли гучне весілля. А в понеділок багато людей сходились дивитись, як молода починала вбирати хату своїми рушниками. Розвішувала їх і на двері, і на образи, і на вікна, дзеркало. Хата виглядала, як писанка. «Нехай ваші, мамо, спочивають, а мої до роботи стають», - казали при тім. Це означало, що молоді руки дають старим спочивати. Стара господиня відповідала: «Нехай буде так, як Бог велів». Складала свої рушники в скриню і лежали вони там до останньої днини.
Учитель. З давніх-давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника - у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги . Треба лише розумітися на орнаментах .

Сила рушника у маминій любові з якою вона вишиває, стиха промовляючи : «Люба, донечко, хай для тебе запалає щастям сонечко; хай зозуля накує світлу доленьку». Висока майстерність мами - вишивальниці виявляється у любові до життя , вірі в радісне майбутнє.

Учитель. З давніх-давен кожна українська дівчина вміла вишивати. І ледве підростала , починала готувати собі сорочки, плахти, запаски, а найперше - рушники. 3 чистою думкою, гарним бажанням дівчата вишивали на рушниках кожна свій візерунок ,адже він несе в собі свою символіку. Починали вишивати тільки в жіночі дні: середу, п'ятницю і суботу.

Тож нехай дівчата розкриють свої секрети.
Гра «Мікрофон»
На моєму рушникові калина - це дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину вона пов'язувалась з народженням Всесвіту. Тому і назву свою має від давньої назви Сонце-Коло. Ягідки калини червоні, то вони і стали символом крові та невмирущого роду. Тому весільні рушники прикрашали могутніми гронами калини.

На моєму рушникові калина в парі з дубом. Це поєднання - символ сили і краси. Але сили незвичайної, невмирущої. Дуб - священне дерево, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку життя. Хлопці й молоді чоловіки повинні були оберігати свій рід.

На моєму рушникові-маки. З давніх-давен в Україні святили мак, обсипали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви на весні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду.

А на цьому рушникові - виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї . Сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Тому виноград завжди в'ється на родинних рушниках.

З квітами на вишиванках переплітається пташиний світ.

А тут розсідають поважні пави-птахи. Птахи - то символ людських душ. На родинних рушниках, де вишите Дерево Життя, птахів вишивали фантастичними. Вони переважно мають над собою Боже благословення - вінець чи вінок.
Сива пташка літала,

Крилами двір підмітала,

Сподівалася вінця

До свого гуменця.
З великою любов'ю наш народ ставиться до ластівки-вірної супутниці людської оселі. Ця пташа несе добру звістку. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пари для створення сім'ї та зміцнення господарства.

А в мене на рушникові два лебеді - символ вірності, адже відомо , пару створюють вони собі пару назавжди.

Солов'я і зозулю вишивають попарно на весільних рушниках. Бо соловей щебече, собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гіллі калини, що символізує продовження роду.

Довгими зимовими вечорами вишивали такі рушники дівчата. Під вправними руками майстринь простий шматок домотканого полотна ставав витвором мистецтва .

У народній притчі говориться, що гарні рушники виходили у тої жінки, котра, як плаче - перли сиплються, а як сміється, так всі квіти цвітуть. І сьогодні у нас на святі такі жінки, народні майстрині, умілі руки яких творять ці диво - вишиванки, які ви бачите перед собою, творчість яких відзначається смаком і оригінальністю. При створені своїх композицій вони спираються на багаті традиції української вишивки, збагачують їх новими надбаннями.

Вчитель:
Багато ми сьогодні дізналися про рушники і я думаю, що кожен із вас захоче мати такий рушник для урочистої хвилини, який був би дорогий вам і був оберегом вашим дітям.

Вчитель. А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату -

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи

Всі. Шануйте,друзі, рушники.

 

Пісня мамина сорочка

 



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Література Література О. В. Погорєлов. Геометрія 7 11. Київ «Радянська школа»
Головне управління освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Література у школі має формувати не просто освічену людину, а особистість,...
...

Плекаємо обдарованість. Збірник завдань для підготовки учнів початкових...
Збірник завдань для підготовки учнів початкових класів до олімпіад та інтелектуальних конкурсів з основних дисциплін

А. О. Максименко «Уроки навчання грамоти» (част2)-2шт.
О. В. Дідик «Компетентісно-орієнтоване навчання» (у процесі формування особистості молодшого школяра)

Методичні рекомендації щодо проведення Першого заняття в дошкільних...
України розпочнеться з урочистостей, присвячених Дню знань. Використання розмаїття етнічних культурних надбань регіонів нашої країни:...

Зарубіжна література. 2-4 класи
Перелік програм спецкурсів та факультативів, рекомендованих до використання у навчально-виховному процесі

Ткацтво є однією з найважливіших складових національної культури...
Про прадавність цього виду господарської діяльності свідчать як архаїчне приладдя ("прядки", "верстати", "кросна" І т.ін.), так І...

Уроки з фізиці у 7 класі Тема: Починаємо вивчати фізику
Мета: узагальнити І систематизувати знання учнів по темі, закріпити уміння І навички розв’язування задач, виховувати цілеспрямованість...

Література А. Г. Конфорович Математичні вечори у восьмирічній школі, Київ,1974
Головне управління освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

11клас Українська література Євген Маланюк
Ст. 187 – 189 – прочитати, зробити хронологічну таблицю життєвого й творчого шляху Євгена Маланюка (письмово)



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

geo.lekciya.com.ua
Головна сторінка