Пошук по сайту


Контрольні запитання і завдання - Всеукраїнський студентський архів

Всеукраїнський студентський архів

Сторінка3/21
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Контрольні запитання і завдання

  1. Які карти належать до топографічних?

  2. Назвіть масштабний ряд топографічних карт.

  1. Дайте характеристику топографічним картам за масштабами і оперативним призначенням.

  1. Дайте визначення цифрової та електронної карт.

  1. Чим відрізняються електронні карти від цифрових?

  2. Назвіть основні види ЦКІ, що випускаються топографічною службою ЗСУ.

  3. Назвіть основні спеціальні карти.

  4. Яку математичну форму має фігура Землі?

  5. Що таке картографічні проекції? Які спотворення в них виникають?

  6. Яка картографічна проекція використовується для створення топогра­фічних карт на територію України? Назвіть основні її характеристики.

  7. Для чого потрібна опорна геодезична мережа? Назвіть основні характеристики державної та спеціальних геодезичних мереж.

  8. Визначте в градусній та лінійній мірах розміри аркуша карти масшта­бу 1:1 000 000, який розташований на екваторі. Як будуть змінюватись ці розміри в градусній та лінійній мірах з віддаленням від екватора до полюсів?

  9. Скільки аркушів карти масштабу 1:25 000 об'єднує аркуш карти 1:1 000 000?

  10. Складіть замовлення на одержання дев'яти аркушів карти масштабу 1:100 000 з аркушем І\/І-31 -1 у центрі.

  11. Визначте номенклатуру аркуша карти-масштабу 1:200 000, що має населений пункт із координатами 49°25' пн. ш. та 47°05' сх. д.

  12. Виберіть із запропонованого переліку аркушів топографічних карт аркуші, що перебувають у межах однієї карти масштабу 1:1 000 000 та назвіть їх за зростанням масштабу: М-32, iVl-SI, IVI-31-A, M-3^-\\\, І\/І-31-40, І\/І-31-40-А, М-31-40-А, М-32-ІІ.

  13. За збірними таблицями масштабу 1:100 000, 1:50000 визначити номенклатуру аркушів карт масштабів: 1:100 000 та 1:50000 на:




  • м. Прага;

  • м. Львів;

  • м. Київ;

  • м. Стрий.

18. Виконати норматив "Визначення номенклатур суміжних аркушів карт".

РОЗДІЛ з ЧИТАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ

3.1. Загальні вимоги та принципи відображення земної поверхні на топографічній карті

у разі зображення ділянок земної поверхні на папері (карті) їх площі зменшуються залежно від масштабу зображення. При тому об'єкти місцевості настільки змінюють своє накреслення, що їх важко розпізнати. Щоби дати можливість користуватися картою або планом, використовують топографічні умовні знаки.

Топографічними умовними знаками називається система умовних графічних позначень, надписи та числові характеристики, які викорис­товуються для зображення, а також для кількісної та якісної характерис­тики об'єктів місцевості на топографічних картах і планах. При тому два перших елементи системи для кожного умовного знака обов'язкові.

Умовні знаки, як і карти, пройшли тривалиіі шлях розвитку. Однією з найдавніших карт (за 2500 р. до н. є.) є вавилонське креслення, яке виконано на глиняній плитці (рис. 3.1). На ньому хвилястими лініями показані ріки, які впадають у море; міста біня рік зображені колами з клинописними назвами. Гірські хребти показані у вигляді горбів, розташованих вздовж подвійної лінії, яка являє собою підошву хребта. До XVII ст. на картах переважно перспек­тивою зображали материки, океани та моря. Внутрішній зміст карти був бідним, а графічне оформлення -довільним. Наприклад, великі міста зображали окремими баштами та міськими стінами, а рельєф - пфспек-тивним рисунком гір і горбів.

Наукова постановка питання
про методи зображення місцевих
предметів на картах належить ви­
датному вченому М.В. Ломоносову,
який очолював у 1757-1765 pp.
Географічний департамент Російської
Рис. 3.1. Вавилонське креслення академії наук. Приблизно в цей час,

коли карти почали використовз^ати для вимірювань відстаней і площ, а в інтересах армії виникла необхідність у точному передаванні планових окрес­лень об'єктів місцевості, перспективні знаки були замінені горизонтальною проекцією предметів.

Умовні знаки, якими зображають місцеві предмети на картах, час від часу змінюються. На сучасних картах України використовують умовні знаки, затверджені в 1998 році. Ці умовні знаки є стандартними і обов'язковими для всіх міністерств і відомств, які займаються створенням топографічних карт.

До умовних знаків висунуто певні вимоги, головними з яких є:

  • достовірність (відповідність зображення на карті реальній місцевості);

  • точність (збереження геометричної подоби розташування і розмірів елементів місцевості відповідно до призначення і масштабу карти);

  • змістовність (надання найдетальнішої характеристики місцевих предметів);

  • наочність і виразність (своїм накресленням нагадувати місцеві предмети, з першого погляду сприймати все найважливіше і найістот­ніше в змісті);

  • стандартність;

  • простота накреслення;

  • легкість для запам 'ятовування.

Топографічна карта повинна повністю задовольняти потреби народного господарства та оборони країни. Зміст карти повинен передаватись з най­більшою повнотою якомога меншою кількістю умовних знаків. Підраховано, що для передавання повного змісту аркуша карти масштабу 1 : 100 000 потрібна книга обсягом у 400 сторінок. Прочитати таку книгу в обмежений час бойової обстановки неможливо. Разом з тим читання карти відбувається значно швидше, якщо знати умовні знаки, особливості їх зображення і загальні правила читання карти.

Зображення місцевих предметів об'єднані на карті у групи за ознакою однорідності. Для цих груп (кордони, межі, огорожі, геодезичні пункти та окремі будівлі; промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об'єк­ти; залізниці та залізничні споруди; автомобільні та ґрунтові дороги; гідро­графія; об'єкти гідротехнічні та водного транспорту; об'єкти водопостачання; мости та переправи; рельєф; рослинність; грунти та мікроформи земної поверхні; болота та солончаки) встановили свою систему умовних позначень.

Для полегшення сприйняття і запам'ятовування умовних знаків об'єктів місцевості дотримзтоться таких принципів побудови і застосування їх на карті; а) умовні знаки однакових об'єктів місцевості на топографічних картах усіх масштабів однакові за кресленням і кольором, відрізняються лише розмірами.

Наприклад, геодезичний пункт, окреме дерево, окремий будинок тощо зображатимуться на картах усіх масштабів одними і тими самими умовними знаками, але різної величини;

б) кожний умовний знак, присвоєний одному об'єктові місцевості, інди­
відуальний за своїм кресленням. Його не можна використати на топографічних
картах для зображення інших об'єктів;

в) для однорідних об'єктів місцевості встановлений, як правило, загаль­
ний умовний знак, що вказує рід об'єкта.

Про детальність карт свідчать такі дані: в нашій країні для зображення місцевих предметів на карті використовують 362 умовних знаки, в Німеччині -231, в США - 225, в Англії - 141 знак.

3.2. Умовні знаки. Особливості зображення елементів місцевості на картах різних масштабів

3.2.1. Види умовних знаків

Відображення місцевості на топографічних картах реалізується за допомо­гою графічних символів, кольорового забарвлення, а також пояснювальних надпи­сів та числових характеристик - елементів системи, яку утворюють умовні знаки. Залежно від властивостей та призначення умовні знаки місцевих предметів поділяють на: масштабні, позамасштабні, лінійні, пояснювальні.

Масштабними (площадовими або контурними) умовними знаками називаються картографічні умовні знаки, які використовуються для заповнення площ об'єктів, що виражаються в масштабі карти.

Площадовий умовний знак складається із знака межі об'єкта і запов­нюючих його знаків або умовного зафарбовування. Контур об'єкта познача­ється точковим Hj^KTHpoM чи умовним знаком відповідної межі об'єкта (доро­ги, огорожі тощо). Прикладом зафарбовування площі і заповнення її умовними знаками є зображення лісу, болота, лугу тощо.

Позамасштабними (точковими) умовними знаками називають карто­графічні умовні знаки, які використовуються для зображення об'єктів, площа яких не виражається у масштабі карти.

Знаки зображають місцеві предмети та деталі рельєфу (колодязі, споруди баштового типу, кургани тощо).

Місцерозташуванням таких об'єктів на карті буде головна точка умовного знака.

Головна точка позамасштабних умовних знаків розташована:

- у знаках симетричної форми (коло, квадрат, прямокутник, зірочка), - в центрі фігури;

- у знаках, які мають форму фігури з широкою основою, - в середині основи;

-у знаках з основою у вигляді
прямого кута - на вершині кута;

у знаках, які являють собою
сполучення декількох фігур, - у
центрі нижньої (більшої) фігури.

Рис. 3.2. Розташування головної точки позамасштабних умовних знаків

Необхідно мати на увазі, що масштабні умовні знаки можуть переходити в позамасштабні, у зв'язку зі зміною масштабу карти.

Лінійними умовними знаками відображають на картах шляхи сполучення, канали, ріки, водоводи та інші місцеві предмети, в яких у масштабі карти виражається тільки довжина, а ширину не можна виміряти на карті. Точному розташуванню таких об'єктів на місцевості відповідає положення поздовжньої осі (середина) знака на карті.

Пояснювальні умовні знаки дають додаткові кількісні та якісні характеристики об'єктів місцевості. Пояснювальний умовний знак у деяких випадках супроводжується підписом.

Наприклад, під час характеризування лісу першою показують породу дерев, що переважають; глибина болота (дається стрілкою донизу); -позначення спрямування течії води в річці (стрілка вказує напрямок течії).

3.3. Пояснювальні підписи та числові характеристики. Кольорове забарвлення

На картах використовують повні та скорочені підписи.

Повністю підписують власні назви населених пунктів, рік, гір, окремих урочищ. Шрифти підпису назв одночасно слугують і умовними позначеннями (по них можна визначити кількість жителів у населеному пункті).

Скорочені підписи, які супроводжують деякі умовні знаки, пояснюють властивості відображених об'єктів.

Наприклад: маш. ~ машинобудівний завод; вдкч. ~ водокачка; шк. - школа.

Цифрами показують числові характеристики деяких об'єктів.

Наприклад: позначки висот характерних форм рельєфу; кількість жителів у тисячах у сільських населених пунктах; межовиіі рівень води в ріках тощо.

Кольорове забарвлення використовується для покращання читання карти. Колір повною мірою віїщовідає дійсному фарбуванню місцевих предметів.

Кольорове оформлення для всіх масштабів є єдиним. Чорним кольором зображають грунтові дороги, кордони, різні будови, споруди тощо, синім -гідрографію; коричневим - рельєф і піщані поверхні (піщані ґрунти); зеленим -рослинність. Умовні знаки найважливіших об'єктів (міст, автомобільних доріг із покриттям тощо) змальовують оранжевим кольором.

Для карт у масштабі 1:500 000 використовують 13 основних і 5 допоміжних кольорів, у масштабі 1:200 000 - 7 основних і 4 допоміжні, у масштабі 1:100 000 - 4 основні і З допоміжні або 6 основних і З допоміжні кольори.

3.4. Вивчення топографічних елементів місцевості по карті

Вивчають топографічні елементи місцевості по карті командири всіх рангів під час виконання різноманітних завдань, як під час ведення бойових дій, так і в мирний час.

Обсяг і послідовність вивчення карт залежить від конкретних завдань, але з метою кращого запам'ятовування потрібно дотримуватись такої послідовності:

  • кордони, межі та огорожі;

  • геодезичні пункти;

  • населені пункти та окремі будівлі;

  • промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об'єкти;

  • залізниці та залізничні споруди;

  • автомобільні та ґрунтові дороги;

  • гідрографія;

  • об'єкти гідротехнічні та водяного транспорту;

  • об'єкти водопостачання;

  • мости та переправи;

  • рельєф;

  • рослинність;

  • болота і солончаки;

  • ґрунти та мікроформи земної поверхні.

3.4.1. Зображення на карті кордонів, меж та огорож

Державний кордон України зображується на топографічних картах з особливою ретельністю і точною відповідністю офіційним докз^ентам -матеріалам делімітації та демаркації державного кордону. Прикордонні знаки та копці наносять на карту за координатами всі без винятку. Позначення прикордонних знаків сзшроводжується підписами їхніх номерів.

Лінія умовного знака державного кордону на карті точно відповідає реальному розташуванню кордону на місцевості. Ретельно відображаються всі згини та повороти кордону, особливо на ділянках, де може виникнути сумнів щодо державної приналежності того чи іншого об'єкта місцевості.

Державний кордон, який проходить по річці, каналу, вузькій протоці, зображають на карті з обох боків річки (каналу тощо).

Адміністративні межі наносять на карти за офіційними картографіч­ними матеріалами обласних, районних, селищних і сільських органів влади з відповідними пояснювальними записами.

На картах показують також різні огорожі - кам'яні, цегляні, металеві. Огорожі можуть бути орієнтирами та укриттями від вогню супротивника, значно впливати на умови маскування та прохідність місцевості.

На картах показують кордони всіх державних заповідників і національ­них парків.

3.4.2. Зображення на карті геодезичних пунктів

Геодезичними пунктами називаються закріплені та позначені точки на земній поверхні, розташування яких точно визначено в державній системі координат та висот.

Геодезичні пункти мають важливе значення: вони є вихідними точками для вимірювальних робіт на місцевості, слугують орієнтирами; спостережними пунктами; пункти тріангуляції та полігонометрії використовуються ракетними та артилерійськими частинами під час топогеодезичної пцц-отовки Стрільб, для засікання цілей тощо.

На картах умовними знаками зображають такі геодезичні пункти: пункти державної геодезичної мережі; точки геодезичних мереж згущення; тички знімальної мережі, закріплені на місцевості центрами; астрономічні пункти; репери та марки державної висотної мережі. Координати та висоти цих пунктів розміщені в каталогах координат геодезичних пунктів.

Умовними знаками державної геодезичної мережі зображають геодезичні пункти 1,2, З класів і геодезичної мфежі згущення 4 класу, координати яких обчис­лені в установленій нормативними документами системі геодезичних координат.

Головні точки умовних знаків геодезичних пунктів наносять на карти за координатами з максимальною точністю. Поряд з умовними знаками геодезич­них пунктів наносять підписи висот із точністю до 0,1 м. Висоти належать до зовніщнього центру пункту.

Геодезичні пункти, розташовані на курганах, церквах, позначають комбі­нованими умовними знаками, які показують розташування пункту відповідно до зображення об'єкта, на якому він розташований.

На картах масштабу 1:10 000 у малозаселених і залісених районах Полісся та Карпат, де немає достатньої кількості орієнтирів, біля позначки геодезичного пункту подають його назву або номер. Підпис оформляють дробом: у чисельнику - назва або номер, у знаменнику - висота поверхні землі.

На картах масштабу 1:25 000 рівнинної місцевості райони з перерізом 2,5 м і різницею висот вфхнього центру (марки та репера) та поверхні землі 0,2 м і більше висоти геодезичних пунктів дають у вигляді дробу: в чисельнику -висота верхнього центру марки чи репфа, а у знаменнику - висота поверхні землі.

Астрономічні пункти зображають об'єкти місцевості, координати яких визначені з астрономічних спостережень.

У малообжитих районах на карти наносять астрономічні пункти, якщо вони є добрими орієнтирами або вихідними пунктами під час створення знімальної мережі.

На топографічні карти масштабів 1 : 10 000 - 1 : 100 000 наносять пункти дфжавної геодезичної мфежі, геодезичних мереж згущення, точки знімальної Мфежі, закріплені на місцевості центрами, а також репфи та марки дфжавної висотної Мфежі (за винятком стінних і тимчасових).

На топографічні карти масштабів 1 : 200 000 - 1 : 500 000 наносять лише пункти державної геодезичної мережі 1,2, З і 4 класів, при тому на карти масштабу 1 : 500 000 - лише під час картографування малообжитих районів.

На топографічні карти усіх масштабів наносять не більше 10 геоде­зичних пунктів на 1 дм^ карти. При тому насамперед наносять геодезичні пункти вищих класів, а також пункти, які зображені на картах дрібніших масштабів. Репери та марки, що розташовані уздовж нівелірного ходу частіше, ніж через 3^ CM (у масштабі карти), наносять вибірково.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Всеукраїнський студентський архів
Експериментальна перевірка закону Кулона. Теоретичне обгрунтування досліду Кавендиша

Всеукраїнський студентський архів
В задачах електромеханіки досить часто виникає необхідність обчислення означених інтегралів

Всеукраїнський студентський архів
Ця задача покладена на службу безпеки організації, яка є структурним підрозділом служби захисту інформації

Всеукраїнський студентський архів
...

Всеукраїнський студентський архів
Недостатньо сказати, що спілкування відіграє важливу роль у житті людини, воно є головним чинником формування та становлення людини...

Всеукраїнський студентський архів
Крім цього, існує система післявузівської підготовки у формі аспірантури та докторантури. З часом процес уніфікації вищої освіти...

Всеукраїнський студентський архів
Україна багата на корисні копалини, зокрема вугілля та залізну руду, що залягають на південному сході. Природа тут узагалі благодатна....

Всеукраїнський студентський архів
В порівнянні з традиційними Windows-додатками в компас-3d lt| накладені обмеження на одночасну роботу з|із| декількома документами....

Всеукраїнський студентський архів
Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд для англійців, Сорбона...

Всеукраїнський студентський архів
Відокремлення соціології в самостійну науку відбулося в другій половині 19 сторіччя. У 1839 р в третьому томі «Курсу позитивної філософії»...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

geo.lekciya.com.ua
Головна сторінка